Середня освіта в Україні є обов’язковою. Її отримує будь-яка дитина, а от «погризти граніт науки» у вищих навчальних закладах зможе далеко не кожен бажаючий. Особливо, якщо обраний ним вуз є престижним, а значить, і високооплачуваним.

Якими ж є подальші перспективи випускника-2006 та про проблеми й досягнення освітян на вузівській ниві розповів начальник головного управління освіти і науки Дніпропетровської області Віктор Сиченко.
— Вікторе Володимировичу, якими результатами 11-річної роботи може цьогоріч похвалитися середня школа на Дніпропетровщині?
— В цьому році 10% випускних класів нашої області брали участь у зовнішньому незалежному тестуванні, а це 2 800 випускників. З них з української мови показали якісні знання 61,2%, з математики — 44,6%, з історії України — 68%. Тобто загальнообласний показник якості знань (це оцінки від 7 до 12 балів) склав 59%. Він вважається одним з позитивних загальноукраїнських даних.
Можна сказати, що зовнішнє тестування — вдалий експеримент, і наступного року вже всі школи будуть готові до повномасштабного його проведення. За результатами кожен учасник отримав сертифікат, котрий він може подавати до вищого навчального закладу для вступу на ту чи іншу спеціальність й не здавати екзамен з певної дисципліни. Це нововведення відображене й у правилах по прийому абітурієнтів у кожному вузі України.
В цьому році область має 2 402 медаліста, тобто 9% від загальної кількості випускників. З них золотих — 1 776, срібних — 626. Цей показник нижче минулорічного — 2 629 медалістів, але це пов’язано не стільки зі зниженням якості знань, а скоріш зі зменшенням учнівського контингенту.
На медалістів при вступі до вузів у правилах прийому передбачено льготи на певні спеціальності. Це стосується співбесід або ж здачі на відмінно одного екзамену.
— Ви розповіли про якісні зміни у середній школі. Можливо, такі чи інші спостерігаються й у системі вищої освіти?
— Питання якісної освіти й прозорості процесів, що в ній відбуваються є пріорітетними для обласного управління. В цьому контексті нами створено штаб «Вступна кампанія-2006», до складу якого входять представники державних органів влади, ради ректорів при голові обласної адміністрації, депутати обласної ради та місцеві керівники громадських організацій для того, щоб спостерігати за ходом кампанії. За кожним вузом закріплені представники громадськості, котрі будуть брати участь у роботі приймальних комісій.
Як декларує міністерство освіти, так і ми на місцях говоримо, що має бути дотримано державно-громадське управління в галузі освіти.
Користуючись нагодою, я хотів би акцентувати увагу на виборі вузу. Зараз більше 30% учнів вже попередньо вступили до університетів чи академій, хоча накази ректорів про їхнє зарахування будуть лише в перших числах серпня.
— Яким чином держава контролює роботу вузів та якість наданої освіти і як користується правом державного замовлення?
— Існує ліцензований обсяг на кожну спеціальність. Тобто не можна набирати кількість студентів більшу за цей обсяг. Стосовно цього є відповідні вимоги Президента України та Міністерства освіти й науки щодо чіткого додержання державної квоти: 50 % державний бюджет і 50 % контракт. В залежності від цього є й можливість отримувати освіту за державний кошт. Й ці рішення в нашій області чітко витримуються.
В цьому році й на протязі минулого Міністерством було ліквідовано біля 110 вищих навчальних закладів або їх відокремлених структурних підрозділів. Це стосується як державних, так і приватних вузів. Зокрема в Дніпропетровській області було позбавлено ліцензії відділення МАУП при Криворізькому інституті імені Калнишевського та Міжрегіональний університет розвитку людини — Україна. Ці два заклади не мають права, як в області, так і по Україні вцілому, проводити набір студентів.
В зв’язку з цим я прохав би як батьків, так і випускників придивитись уважніше до тих закладів, куди вони несуть свої документи, щоб не витрачати марно кошти й не перевчатись. Для того, щоб зараз стати фахівцем, до якого висуваються певні вимоги на ринку праці, потрібно здобути й відповідну навчальну базу. На жаль, такі заклади, що були раніше проліцензовані та не мають відповідного наповнення штатними працівниками — кандидатами та докторами наук, не мають відповідних навчальних планів, обладнання та не можуть цього забезпечити.
Іноді ми приходимо до такого закладу, що іменується вищим навчальним з гордою назвою університет, котрий знаходиться десь на приватній квартирі з 2-х кімнат. То чому там можна навчити людину на протязі 5 років?
Вуз — автономна структура. Ліцензування вузів 3-4 рівня акредитації відбувається Міністерством освіти й науки України. Раніше були віділені ліцензії, на жаль, за певними корупційними схемами, й отримували їх ті, хто не мав на це право. Я знаю, що закриття філій та вузів зараз спрямоване на те, щоб систематизувати це питання. Тим більше що йому приділяють належну увагу й правоохоронні органи. Скажімо, відділення МАУП у Кривому Розі перевіряло наше головне управління освіти й науки спільно з обласною прокуратурою. На підставі наших рішень та рекомендацій Міністерство винесло рішення про позбавлення ліцензії.
Щоб перевірити навчальний заклад, достатньо звернутись до керівництва. Крім цього, потрібно знати багато факторів: історію та вік закладу, кількість штатних працівників, бо зараз багато сумісників. Адже кожен навчальний заклад, котрий претендує на отримання та підтвердження ліцензії, набирає певну кількість кандидатів та докторів наук-сумісників, які заповнюють ту чи іншу спеціальність. Відповідно, ця спеціальність вже готова для ліцензування або вже проліцензована. Як наслідок — деякі працівники з науковими ступенями працюють в 5-6 чи навіть у 9 вузах. Фізично «потягнути» таку роботу неможливо. Тому це є в певній мірі фантомний процес. І в цьому році, я гадаю, такій практиці буде покладено край.
Зараз органами управління освіти створюється база даних працівників всіх вузів, щоб відслідкувати таких сумісників й дати їхнім діям відповідну оцінку. Зрозуміло, що не може людина завідувати кафедрами в 5 вузах. Хоча це нонсенс, але є такі непоодинокі випадки.
— Відомо, що навчання у вузах вже давно перейшло на платну «контрактну» основу. Яким чином сьогодні організовують свою роботу вузи на таких засадах, коли потрібно заробляти власні кошти?
— Якщо ми говоримо про державний вуз, його фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету через відповідне міністерство. Сьогодні в Дніпропетровській області є багато саме галузевих міністерських вузів. З них частина — від Міністерства освіти й науки, наприклад Дніпропетровський національний університет, Національна металургійна академія, Національний гірничий університет. В той же час є вузи від галузевих міністерств. Наприклад, Дніпропетровська медична академія від Міністерства охорони здоров’я, Університет залізничного транспорту від Міністерства транспорту. Фінансування передбачає заробітну плату працівників у повній мірі, оплату за енергоносії у повній мірі та стипендії студентам, що навчаються за державний кошт.
Для того, щоб утримувати гуртожитки, утримувати та оновлювати обладнання, а це стосується не лише комп’ютерного класу а й науково-дослідницьких лабораторій, бібліотечних фондів, вуз має заробляти. В першу чергу за рахунок контрактного набору студентів, котрий передбачений чинним законодавством. Крім цього, у вересні минулого року ми почали окремі статті на ремонти та придбання обладнання фінансувати з обласного бюджету. При уточненні бюджетних показників обласна та місцеві ради мають право виділити певне фінансування вузам. В цьому році 10 з них отримали кошти по 99 тис. грн кожен.
Що стосується приватних навчальних закладів, тут уже не стоїть питання про бюджетний набір. Диплом, котрий видають такі заклади, є теж документом державного зразку та має однаковий статус поряд з дипломами, виданими державними закладами. В області існують приватні навчальні заклади, деякі з них відомі та кращі в Україні. Наприклад, у Дніпропетровську працює Університет економіки і права, до якого немає претензій до якості освіти та до можливості студентів щодо отримання якісних знань.
— Ви звертались до питання контролю за прозорістю освітніх процесів, чи обмежується вона лише створенням згаданого вами штабу?
— Процедура незалежного тестування покликана в першу чергу ліквідувати корупцію під час вступної кампанії. Разом з цим ліквідувати розрив між вимогами вузівськими, а вищі навчальні заклади є автономними утвореннями, котрі мають право виставляти свої вимоги на вступну кампанію. Тобто пропонувати свої розроблені білети, що іноді мають відрив від загальних міністерських стандартів. Звідси спостерігається глибокий відрив між середньою та вищою школою. Випускнику, щоб вступити до вузу, потрібно наймати репетитора. Це теж відома практика. Як правило, це репетитор з того вузу, до якого має вступати випускник, або ще гірше — той репетитор, котрий складав білети у вузі. А питання для тестування розроблялись Міністерством у відповідності до навчальної програми, затвердженої для середніх шкіл. Таким чином, у цьому випадку корупційна ланка повністю ліквідується.
— Які функції здійснює держава щодо піклування про випускників з малозабезпечених верств населення?
— Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, мають пільги при вступі до вузів. І ці пільги мають бути дотримані 100-відсотково. До них входять заміна екзамену співбесідою, надання гуртожитку, державне утримання тощо. На жаль, деякі навчальні заклади до цього питання ставляться неуважно, з приводу чого виникають проблеми. В деяких вузах діти-сироти навчаються на контрактній основі, хоча мають знаходитись на бюджеті. І є факти, що це підтверджують. Добре, що вони поодинокі та виправляються.
Все, що стосується дотримання правил прийому, в тому числі й забезпечення прав дітей-сиріт, входить до повноважень новоствореного штабу.
Школа ж простежує шлях дитини, про яку вона піклувалася, на протязі наступних 3 років її життя. В деяких будинках-інтернатах для сиріт рівень вступу до вузів дорівнює 100%. Наприклад, нікопольська школа-інтернат «Гармонія» минулого року мала 100% вступників до вузів. Це говорить і про якість знань, рівень виховання та про державну підтримку.
В минулому році ми започаткували виплату обласних іменних стипендій кращим студентам вузів та кращим учням професійно-технічних навчальних закладів. Їх отримують і кращі діти-сироти.
— Певний час престижними вважались переважно спеціальності економіста, бухгалтера чи юриста, котрими ринок праці з року в рік перенасичувався. Яким чином регулює держава сьогодні ці процеси?
— Відкриттю спеціальностей Міністерство певний час не перешкоджало, й виконувало всі вимоги й замовлення вузів. Зараз ліцензія, у випадку, якщо спеціальність не відповідає потребам регіону, не надається. З іншого боку, спеціальності, котрі взагалі не відповідають потребам ринку праці, відпадають. Це видно на прикладі професійно-технічних навчальних закладів. В цьому році проліцензовано Міністерством 87 нових спеціальностей. В першу чергу, це зроблено для корисних регіону професій. Наприклад, це фахівці з житлово-комунального господарства, готельного бізнесу. До кінця року проліцензуємо фахівців з метробудування.
Ми постійно проводимо «круглі столи», робочі наради з роботодавцями нашого регіону, щоб налагодити контакт щодо їхніх вимог та потреб у таких фахівцях, котрих би не доводилось перевчати на виробництві.
— Яким буде ваше напутнє слово майбутнім студентам?
— Я бажаю знайти своє покликання у житті, обрати професію, що допоможе реалізувати їм всі найкращі особисті якості. Завдяки чому молоді українці згодом стануть достойними громадянами суспільства. А поки, хай щастить їм на вступних іспитах!