У десятирічному віці Галя Косяченко (так тоді звалася Ганна Самарська) знайомиться з односільчанкою, відомою художницею Катериною Білокур. Наставниця вчила своїх учнів, що немає нічого світлішого, ніж духовна єдність людини і природи своєї землі, обожнювання квітів «дітей Землі». Ганна Миколаївна Самарська, член Національної спілки художників та Національної спілки майстрів народного мистецтва, заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії імені Катерини Білокур, народилася 1 грудня 1941 року в селі Богданівка, що на Київщині. Як потім писала Ніна Розсошинська, заслужений діяч мистецтв України, «майже 10 років перебувала дівчина під щирим опікуванням, добротою і любов’ю геніальної Катерини Білокур.

Галя вбирала з запалом ази малювання і науку про життя, порядність, щоденну любов до праці.

Після закінчення середньої школи за порадою Катерини Білокур Галя поїхала до Києва. Однак вчитися в художньому інституті не довелося. Вона працювала і вчилася на фабриці художніх виробів, де зустріла ще одну непересічну особистість петриківчанку Марфу Тимченко, роботами якої захоплювалася дівчинка. І вона вибрала декоративний розпис славнозвісної Петриківки, певно, ще й потому, що саме в ньому найяскравіше відобразились заповіти Катерини Білокур про одвічну духовну єдність людини і природи своєї землі».

Творчий зв’язок між Галею і духовним наставником не перервалися, почалося листування і зустрічі в Богданівці під час приїздів до батьків. Дівчина неодмінно відвідувала художницю. Ганна Миколаївна зберігала 5 листів від Катерини Білокур. «Ті листи,— згадує Ганна Миколаївна,— для мене як бальзам і дороговказ. Вони — моя духовна основа. І в дитинстві, і в юності все жадібно вбирала від неї — як техніку малювання, так і науку про життя. І я дякую долі, що Катерина Білокур передала мені частину свого «дання».

«Квітка — це досконалість буття, яку мені хочеться бачити в усьому. Мені хочеться, щоб саме це бачили всі люди. Я все життя учусь, удосконалюю техніку свого пісьма, намагаюсь складати якнайгарніші композиції-сплетіння, щоб привернути увагу людей, щоб люди мені повірили, що стати квіткою — це так велично. Геть, зло і бруд! Люди, будьте квітами! Адже квіти — це символ раю. І наша Україна — дуже гарна Квітка»,— говорить Ганна Самарська.

Художниця не любить давати назви своїм творам, вважаючи, що всі вони — «Моя Україна». І це насправді так, її твори — гімн рідній природі, її красі, досконалості кожної квітки, калини, соняшника — усьому.

З 1967 року Ганна Самарська — постійний учасник вітчизняних та зарубіжних виставок, серед них 11 персональних. Найкращі твори петриківського розпису експонуються в музеях України, в галереях усього світу.