— Чому Ви, Владиславе Петровичу, є членом саме ВО «Громада»?
— Є дві причини. З того часу, як я зацікавився економікою і політологією, мої симпатії викликала соціал-демократія. Ця ідеологія виникає в державах після певного накопичення капіталу у невеликої кількості людей. Тоді утворюється значна диспропорція у доходах громадян і з’являється необхідність перерозподілу капіталу на користь малозабезпечених верств населення за рахунок державної політики. З 1998 року ВО «Громада» має саме таку програму і, що головне, на відміну від СДПУ (о), її реалізовувала, будучи третьою за чисельністю фракцією у Верховній Раді.
Друга причина. Зараз з’ясувалося, що після вигнання Павла Івановича Лазаренка Дніпропетровську область перетворили, як то кажуть, на дійну корову. То є нахабна брехня, що Донбас когось годує. Справді годуємо ми, в тому числі і Донбас. І цьому треба негайно покласти край, якщо ми чогось варті. Вибори прояснять, чи багато у нас в області прихильників Партії регіонів, які погодяться на підбирання крихт з барського столу. Р. Ахметов та інші за минулий рік втратили половину свого капіталу. І ці втрачені міліарди є дійсно «катастрофою». Для них. Врятуватися вони хотять через захоплення більшості мандатів у Верховній Раді і призначення свого прем’єр-міністра, скоріше всього, того ж Ахметова. І для досягнення цієї мети не гребують нічим. Україна як держава і її народ для них є явищем другорядним — просто технологічним засобом. Переконаний, що владу зараз не можна віддавати ні Львову, ні Донецьку. Долю України повинна визначити центральна Україна — це її історична місія і таких партій, як ВО «Громада».
— Нещодавно Ви з групою ветеранів міста і району побували в Новомосковському районі в гостях у агрофірми ім. Горького, яку очолює Іван Іванович Лазаренко. Які Ваші враження?
— Вражень багато і різних. Поки їхали містом і районом до Новомосковська рябило в очах від синіх стрічок. Повне враження психічної, не впевненої в своїх силах, атаки. В Новомосковську і далі до с. Миколаївка (18 км) не зустріли жодної стрічки! Взагалі, наш район є якоюсь блакитною аномалією в області. Кинуті в район шалені кошти, і люди заробляють. Хочеться вірити, що наші мешканці розуміють різницю між заробітком і майбутнім України.
Коли в’їхали в Миколаївку, то побачили біля дворів підвезену зранку до воріт щоденну порцію силосу. Потім з’ясувалось, що ця послуга не вимагає обов’язкової централізованої здачі молока. Вулиці асфальтовані. За воду платить господарство. Якщо у когось трапляється радісна подія, людям відпускається м’ясо по 50 коп. за 1 кг. Харчування дітей у школі коштує 50 коп.
Вся техніка за рахунок мобільного зв’язку під контролем — ніхто нікуди без команди не їде. Жорсткий контроль за дотриманням технології. Зарплата диференційована — зрівнялівки немає. Скажімо, доярка або слюсарі-ремонтники отримують до 800-1000 грн. Кожен рік робітники отримують дивіденди на свої майнові сертифікати.
Слідів великих інвестицій, таких, наприклад, як в «Агро-Союзі», не видно. Типові радгоспні будівлі не розкрадені, доглянуті. За кожним робітником господарства закріплена певна ділянка, за чистоту і стан якої він персонально відповідає.
Господарство пережило нелегкі часи. Особливо важко було, починаючи з 1997 року. Безкінечні контрольні перевірки.
Ми ще раз переконалися в тому, що талант господаря — це родинна властивість сім’ї Лазаренків. Як і дбайливе ставлення до людей.
— Зараз на телеекранах ряд партій і блоків проголошують себе великими професіоналами. Як Ви це оцінюєте?
— Ви знаєте і я знаю, що Павло Іванович Лазаренко зробив для села більше, ніж всі аграрні, народні, селянські партії разом узяті. Що стосується блоку «Не так!», то коли я вперше почув з реклами, що Л. М. Кравчук знає, як треба, то майнула думка: «Чи не хоче він нам пояснити, куди подівся чорноморський торговий флот? І звідкіля взялося оте слово «кравчучка»?»
Те ж стосується і «донецьких». Я далекий від думки виправдовувати діючу владу, але треба мати хоча б мінімум об’єктивності — саме «професійний» уряд Януковича «професійно» розкрутив інфляцію до 12,4% у 2004 році. А кожний студент-економіст скаже, що якщо цей страшний інфляційний державний маховик розкручується, то для його зупинки потрібні роки.
А як «професійно» пенсіонерам перед президентськими виборами підсунули хабаря у вигляді доплати до пенсії. Саме хабаря і саме доплата, бо гроші взяли не з пенсійного фонду, а з бюджету, 10 млрд грн, якого перед цим «професійно» приховали. А після цього саме уряд Януковича вніс в Верховну Раду бюджет на 2005 рік і з’ясувалося, що … підвищення пенсій там не передбачено. А як «професійно» на одному тільки об’єкті («Криворіжсталь») украли 20 000 000 000 гривень?!
Алчевський коксохімічний комбінат придбав ВО «Павлоградвугілля» (фактично Р. Ахметов). А рятувати Алчевськ їздили синельниківські залізничники! Що й казати — «професіонали»! Добавлю, міський голова Алчевська знову підтримується на виборах Партією регіонів… Про яку професійність команди можна базікати, коли в Горлівці 3-кімнатна квартира коштує 300 у. о.?! Чи, може, Горлівка — то не Донбас? Люди тікають у Павлоград, між іншим, Дніпропетровської області…
І хочеться запитати: «Хто «вивів в люди» Юлію Володимирівну Тимошенко, Івана Григоровича Кириленка? Який, до речі, пару місяців тому приїздив до Синельникового і розказував про великі справи в Синельниківському районі на початку 90 років, а про П. І. Лазаренка навіть не згадав?
Де дійсно були і є професіонали, так це в команді Павла Івановича Лазаренка. Інших там не може бути, враховуючи вимогливість лідера.
— На телебаченні прокручуються численні рекламні агітки. Як би Ви їх оцінили?
— За рідким виключенням, політичні сили демонструють неповагу до телеглядачів. Чуючи «Не зрадь майдан!», хочеться запитати: «Звернення спрямоване до кого?»
Народ на неповагу відповідає анекдотами. Якщо народною думкою про минулі президентські вибори було резюме: «Виборы были между руками, которые никогда не крали, и мозгами, которые никогда не думали», то за агітку із зв’язуванням канату п. Литвин отримав прізвисько «Рембо».
На агітки блоку «Не Так!» народ миттєво відреагував анекдотом: «До блоку «Не так!» приєднались жіночі партії «Не туди?!», «Не сьогодні» і «Взагалі, у мене голова болить!»
Буквально обурюють методи агітації Партії регіонів. Психологи давно встановили, що маніпуляції більше всього піддаються люди розгублені, не впевнені в собі. Якщо їм додати переляку, то ними можна робити все, що завгодно. Одним тільки телебаченням в країні можна зробити епідемію. Що ми чуємо щодня у виступах представників Партії регіонів? Починають завжди з залякування. Лякають десятки разів на день по всім каналам: «Пенсии падають…катастрофически…, провалилась…, новые беды…, потери…, разрушительные последствия…»
Пару років тому фракція Партії регіонів разом з тими, хто зараз входить до блоку «Не так!», в повному складі проголосували за вступ до НАТО, голосували за посилання українських вояків до Іраку. Зараз же перед виборами швиденько перелицювалися, перед наметами виставляють стенди з фотографіями югославських подій і лякають, лякають…
Після чергового залякування завжди з’являється вгодований дядько з піднятими вгору руками, який випромінює спокій: «Не бійтесь! Я захищу вас!» Глядач хреститься, зітхає і переводить дух. І відчуває вдячність до того дядьки: «Слава Богу, є рятівник, не пропадем!» Чи то ба не той «рятівник», що зомлів від яйця?
— Владиславе Петровичу, що б Ви хотіли побажати читачам?
— Всі ми не повинні забувати, що, крім прав, ми маємо ще й обов’язки. Демократія не є панацеєю, просто людство на сьогодні нічого кращого не придумало. Зараз в Україні період «разнузданной демократии». І всі ми є потенційними жертвами політтехнологів. Єдиний спосіб уникнути одурювання — критичне осмислення. І не перетворитися на зомбі — наш обов’язок.