Підраховано, що хворий на мігрень втрачає приблизно два роки життя через її напади. Мігрень має як медичні, так і соціальні наслідки. Встановлено, що у людей які страждають на мігрень, ризик розвитку інсульту в 13 разів вищий.
Мігрень — це захворювання, яке займає 19 місце в переліку Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я за тяжкістю наслідків для організму. Крім того, мігрень настільки погіршує якість життя хворих, що по цьому показнику вона навіть випереджає артеріальну гіпертензію та цукровий діабет. Зазвичай, мігрень виникає у віці від 17 до 35 років (приблизно 70% випадків), у жінок частіше, ніж у чоловіків.

Відомо, що одним з факторів ризику є генетична схильність: якщо мігрень була у обох батьків, то імовірність появи захворювання у дитини складає 60%.

Найкращим засобом лікування мігрені є запобігання приступам: для цього, відповідно, необхідно уникати провокуючих факторів. Але це, на жаль, вдається рідко, тому без ліків не обійтися. Арсенал медикаментів, які використовуються для лікування приступу, доволі широкий. Це звичайні знеболюючі та нестероїдні протизапальні засоби, але вони лише дещо полегшують біль, а потім вона відновлюється знову.

Один час були популярні препарати ерготаміну та дигідроерготаміну, котрі використовувалися для лікування мігрені в1930-х та 1940-х роках. Вони володіють лише судиннозвужуючим ефектом, впливаючи на головний біль, але не впливаючи на симптоми, котрі часто супроводжують приступ. Ще один недолік — виникненням побічних явищ: головокружіння, нудота, блювота, слабкість та нездужання, а тривалий судиннозвужуючий ефект призводить до порушення кровообігу в кінцівках. Також при використанні препаратів ерготаміну описані явища фізичної залежності, які характеризуються збудженням і станом, імітуючим мігренозну атаку.

Зараз є препарати, які спеціально розроблені для лікування мігрені. Вони діють на сам механізм розвитку мігренозного приступу, відновлюють порушений баланс хімічних речовин.