Федір Микитович та Любов Федорівна вже 60 років ідуть пліч-о-пліч життєвою стежиною, яку визначила для них доля. І пишатися односельці можуть ними й через те, що всі роки життя вони були гідними свого роду, дідів-прадідів, жили по совісті й зростили велику і дружну родину.
Федір почав працювати ще в 14 років, звідавши й шахтарський край Донбас, і снігові простори Сибіру, і металургійні заводи Дніпропетровська. Має відзнаку «За доблесну працю в роки війни».
А Любов, що залишилася сиротою у 8 років, ще замолоду зазнала тяжкої втрати свого першого чоловіка та доньки, що загинули у Велику Вітчизняну війну. Все життя працювала вона у Обухівському лісництві, насаджуючи лісові масиви.
І, мабуть, не випадковою була їхня зустріч у далекому післявоєнному 1946 році, що поєднала два серця — працьовитих і незламних, обпечених війною та голодоморами.
Федору Савенку вже 92 роки, а вірній дружині Любові, з котрою й радощі, й смуток ділили навпіл,— 87. Незважаючи на свій поважний вік, старенькі живуть активним життям, допомагають дітям та онукам, виховують 5 правнуків та надзвичайно полюбляють народну пісню.
Цього року вся велика родина Савенків, а всього їх 37, приєдналася до лав партії ВО «Громада», котра увійшла до Блоку Лазаренка. А активним «агітатором» стали саме старенькі, бо, як говорить Федір Микитович, всі політики багато обіцяють, але немає такого лідера, крім Павла Лазаренка, вчинки котрого були б такими яскравими. А справи Лазаренка в Кіровському запам’яталися місцевим мешканцям по газифікації селища. Основною метою було проведення газогону до неповної середньої школи, що на той час опалювалася вугіллям.
Того святкового дня до родини Савенків завітали й гості з Дніпропетровської обласної та районної організації ВО «Громада» — Віктор Булавка, Валентин Чуб та Григорій Ковпак, вручивши іменну Біблію та інші цінні подарунки. Віднині сім’я обухівських старожилів стала й гордістю самої «Громади».